Кошмарити не можна, баласти. Жорсткі зміни в КПК ще до нових кодексів.

7 грудня набрав чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення дотримання прав учасників кримінального провадження та інших осіб правоохоронними органами під час здійснення досудового розслідування” від 16.11.2017 № 2213-VIII, який запроваджує серйозні бар’єри зловживанням з боку правоохоронних органів під час проведення слідчих дій, особливо тих, що  наносять шкоду підприємствам. Законом також передбачене утворення Кабінетом Міністрів України комісії у  сфері  захисту  підприємницької  діяльності і введена кримінальна відповідальність за просте розголошення відомостей оперативно-розшукової діяльності, досудового слідства з боку суддів або правоохоронців.


Раніше кримінальної відповідальності за просте розголошення даних досудового розслідування у суддів, слідчих, працівників оперативно-розшукових органів не було. Відповідальність наставала лише у разі, якщо розголошені дані ганьблять людину, принижують її честь і гідність. Зміни, внесені до статті 387 Кримінального кодексу України вводять відповідальність до 3 років обмеження волі навіть за таке розголошення даних досудового розслідування, яке не призводить до певних наслідків (частина 2 згаданої статті). Відповідальність за кваліфіковане правопорушення — якщо розголошені дані ганьблять людину, принижують її честь і гідність — передбачається новою частиною 3 статті 387 КК в розмірі від 3 до 5 років обмеження волі.

Такі заходи підвищують відповідальність правоохоронців за використання кримінального провадження з метою збору комерційної, іншої інформації про особу або підприємство, з подальшим розкриттям такої інформації конкурентам або іншим особам заради дискредитації і шантажу.

Нарешті особи, які не є мають процесуального статусу підозрюваних, але поза їхньою волею притягуються до слідчих дій (в основному, це підприємства і власники майна) отримали статус учасника кримінального провадження з правом скаржитися.

Інша особа, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, – особа, стосовно якої (в тому числі щодо її майна) здійснюються процесуальні дії, визначені цим Кодексом (наприклад, особа, чиє приміщення обшукується, чи особа, чиє майно вилучається) тепер є учасником кримінального провадження і має процесуальні права сторони

зокрема :

  • звертатися до прокурора, слідчого судді або суду з клопотанням, в якому викладаються обставини, що обумовлюють необхідність здійснення кримінального провадження (або окремих процесуальних дій) у більш короткі строки, ніж ті, що передбачені Кодексом (ч.6 ст.28)
  • оскаржити рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, яки полягають у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов’язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк (ч.1 ст.303)
  • право оскаржити прокурору вищого рівня недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування (ч.1 ст.308)

Раніше учасником кримінального провадження могла бути лише третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт.

Всі учасники кримінального провадження  (у тому числі і особи, стосовно яких здійснюються слідчі дії), у разі відмови прокурора у задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування можуть звертатися до суду для вирішення цього питання (пункт 91) ч.1 ст.303).

Ця надважлива норма дозволяє уникнути зловживань владою під час операцій з вилученним майном, грошима під приводом різноманітних експертиз, аж до вироку суду при тому що справа може роками до суду і не доходити, або не доходити взагалі. 

Під час обшуку виконання ухвали слідчого судді, суду в обов’язковому порядку фіксується за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів. Стороні захисту надається право безперешкодного фіксування проведення обшуку за допомогою відеозапису.  (ч.1 ст.107)

Запис, здійснений за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів під час проведення слідчим, прокурором обшуку, є невід’ємним додатком до протоколу. Дії та обставини проведення обшуку, не зафіксовані у записі, не можуть бути внесені до протоколу обшуку та використані як доказ у кримінальному провадженні (ч.2 ст.104)

Особа, у житлі чи іншому володінні якої проводиться обшук, має право користуватися правовою допомогою адвоката на будь-якій стадії проведення обшуку (ч.3 ст.236).

Раніше це регулювалося незрозумілим реченням зі статті 236 “Для участі в проведенні обшуку може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, представник [чий?]  та інші учасники кримінального провадження”, в якому взагалі не було слова “адвокат” (тепер додано)  та листом Генпрокуратури від 22.06.2016 за підписом в.о. Генерального прокурора Ю.Севрука. Зазвичай правоохоронці не знали або не хотіли знати про наявність такого листа, який дійсно не створював для них правових наслідків. Тепер у випадку недопуску адвоката передбачений найгірший наслідок —  недопустимість всіх отриманих доказів.   

Дивний казус — зазначена редакція статті 236 проживе рівно один тиждень. З 15 грудня редакції статтей 234 і 236 перекриються змінами, які вже прийняті, але набудуть чинності 15 грудня 2017 року. Однак в тій редакції обов’язковість допуску адвоката і відеофіксація також передбачені. 

Недопустимими є докази, які отримані під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи,  якщо

  • така ухвала винесена слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання
  • у зв’язку з недопущенням адвоката до цієї слідчої (розшукової) дії. Факт недопущення до участі в обшуку адвокат зобов’язаний довести в суді під час судового провадження (ч.3 ст.87).

Дії та обставини проведення обшуку, не зафіксовані у відеозаписі обшуку, не можуть бути внесені до протоколу обшуку та використані як доказ у кримінальному провадженні (ч.2 ст.104)

Документами тепер вважаються також дублікати (документ, виготовлений таким самим способом, як і його оригінал), а також копії інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід’ємних частинах, виготовлені слідчим, прокурором із залученням спеціаліста, визнаються судом як оригінал документа (ч.4 ст.99 КПК).

Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв’язку,

крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об’єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов’язаний з подоланням системи логічного захисту (ч.2 ст.168).

У разі необхідності слідчий чи прокурор здійснює копіювання інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід’ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста.

Закриття кримінального провадження та провадження щодо юридичної особи тепер відбувається, у тому числі на стадії підготовчого провадження в суді, в разі, якщо існує нескасована постанова слідчого, прокурора про закриття кримінального провадження, у кримінальному провадженні щодо того самого діяння, що розслідувалося із дотриманням вимог щодо підслідності (п. 10) ч.3 ст.284 Кодексу) з таких підстав: (1) встановлена відсутність події кримінального правопорушення; (2) встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення; (4) набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою; (9) стосовно податкових зобов’язань особи, яка вчинила дії, передбачені статтею 212 Кримінального кодексу України, досягнутий податковий компроміс відповідно до підрозділу 9-2розділу XX “Перехідні положення” Податкового кодексу України;

Під час судового розгляду (ця норма діє з 2019 року) та у випадках, передбачених  Кодексом [а такий випадок — обшук, під час якого відеофіксація тепер обов’язкова ] , під час досудового розслідування забезпечується повне фіксування судового засідання та процесуальних дій за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів.

Перемога здорового глузду. ITшники почнуть новий рік без актів

30 листопада підписаний Президентом, а 2 грудня опублікований Закон України Про внесення змін до деяких законів України щодо усунення адміністративних бар’єрів для експорту послуг1724-VIII

Закон вступить в силу з 0 годин 3 січня 2017 року. Зокрема він суттєво спрощує процедури експорту послуг, в першу чергу для IT-сфери і фактично знімає з них тягар безглуздого валютного контролю.
Тепер для того, щоб офіційно заробляти валюту не треба оформлювати невідомі цивилізованому світові так звані акти виконаних робіт і багато інших паперів.

Подробиці раніше ми наводили в цьому нашому аналізі:

Усунення бар’єрів для експорту послуг і не тільки. Наш коментар до законопроекту 4496

Дивіться також

Свято IT. Юристи теж пляшуть. Закон усунув мракобісся отримання валюти.

Перевірок менше і рідше. Нові ліберальні закони.

Важливі три  закони, ухвалені Верховною Радою 3 листопада, найближчим часом очікують набрання чинності.

Проектом Закону «Про внесення змін до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» щодо лібералізації системи державного нагляду» (реєстр. №2418а) передбачено:

  • поширення дії Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» на відносини, що виникають під час здійснення заходів державного нагляду (контролю), які раніше були виведені з-під сфери його дії, а саме: на заходи контролю, які здійснюються органами державної фіскальної служби, державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації; державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, але з урахуванням особливостей встановленими спеціальними законами;
Стара редакція Нова редакція
Дія  цього  Закону  не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів: контролю органами державної фіскальної служби; валютного  контролю;  державного  експортного  контролю; контролю за дотриманням  бюджетного  законодавства; банківського нагляду; державного  контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції; державного нагляду за дотриманням вимог ядерної  безпеки; державного  нагляду  (контролю) в галузі цивільної авіації; при проведенні оперативно-розшукової діяльності,  дізнання, прокурорського нагляду, досудового слідства і правосуддя;   державного архітектурно-будівельного  контролю (нагляду); державного   нагляду   та контролю  за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення. Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю на кордоні, державного експортного контролю, контролю за дотриманням бюджетного законодавства, банківського нагляду, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, при проведенні оперативно-розшукової діяльності, дізнання, досудового слідства і здійсненні правосуддя.
  • усунення дублювання повноважень з реалізації державної політики у сфері державного нагляду та контролю між Мінекономрозвитку та Державною регуляторною службою, закріпивши ці повноваження за ДРС, тобто із скаргами на дії органів державного нагляду (контролю) підприємці зможуть звертатись до Державної регуляторної служби, у якої якраз і будуть повноваження щодо перевірки цих органів;
  • підвищення відповідальності посадових осіб органів державного нагляду (контролю);
  • створення Інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю) з інформацією про всі заходи державного нагляду (контролю), до  якої підприємці будуть мати вільний доступ, що сприятиме захисту від зайвого втручання посадових осіб контролюючих органів у діяльність суб’єктів господарювання при проведенні заходів державного нагляду (контролю);
  • розміщення на офіційних веб-сайтах органів державного нагляду (контролю) нормативно-правових актів, дотримання яких перевіряється під час здійснення заходів контролю;
  • встановлення єдиного порядку стягнення адміністративно – господарських санкцій, які застосовуються органами державного нагляду (контролю) за фактами встановлених порушень; санкція, що застосовується при першому порушеннні, не може бути вищою за мінімальну санкцію, встановлену відповідним законом; у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час заходу здійснення (контролю), санкції, заходи реагування стосовно суб’єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються, крім випадків повторного виявлення такого порушення;
  • розширення переліку основних принципів державного нагляду (контролю), зокрема закріплення необхідності трактування на користь підприємця норм законодавства, які допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків суб’єкта господарювання та/або повноважень органу державного нагляду (контролю), а також недопущення встановлення планових показників чи будь-якого іншого планування щодо притягнення суб’єктів господарювання до відповідальності;
  • розширення положень щодо консультативної підтримки суб’єктів господарювання органами державного нагляду (контролю), в тому числі звільнення від відповідальності суб’єктів господарювання, якщо вони діяли відповідно до консультації органу державного нагляду (контролю).

Закон, у разі його підписання Президентом, буде діяти з дня, наступного за днем опублікування.

Проектом Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства у сфері державного нагляду (контролю)» (реєстр. № 2531а)  передбачено внести  зміни, зокрема у Кодекс України про адміністративні правопорушення, які чітко встановлюють повноваження тільки Державної регуляторної служби щодо складання протоколів про адміністративні правопорушення на посадових осіб державних органів у разі порушення ними законодавства з питань  державного нагляду (контролю), ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності, на відміну від існуючого зараз стану, коли ці повноваження віднесені до функцій Мінекономрозвитку та Державної регуляторної служби, до того ж не зовсім чітко розділені.

Проектом Закону України «Про особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (реєстр. № 3153) впроваджується обмеження (мораторій) на проведення планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) до 31 грудня 2017 року окрім винятків, встановлених статтею 6 законопроекту.

Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час проведення заходів нагляду (контролю) органом державного регулювання діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг, органом, що здійснює державне регулювання ринку цінних паперів, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, та його територіальними органами, центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи та його територіальними органами, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю та його територіальними органами, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері безпеки використання ядерної енергії, та його територіальними органами, Державною службою України з питань праці та її територіальними органами, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України та є уповноваженим органом з питань цивільної авіації, органами державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики щодо здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, Національною Радою України з питань телебачення і радіомовлення, Національним банком України, Антимонопольним комітетом України.

В той же час, усунуто неоднозначність у визначені органів, які здійснюють заходи державного нагляду (контролю), що було характерно для законів, якими запроваджувались попередні мораторії на проведення перевірок.

Залишається можливість проведення органами державного нагляду (контролю) позапланових перевірок:

  • за письмовою заявою суб’єкта господарювання до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;
  • за рішенням суду;
  • у разі настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку, що було пов’язано з діяльністю суб’єкта господарювання.

Питання, чи розповсюджується мораторій на перевірки органів фіскальної служби (з річним обсягом більше 20 млн. грн.) ми розглянемо після офіційної публікації тексту закону.

Свято IT. Юристи теж пляшуть. Закон усунув мракобісся отримання валюти.

Верховна Рада остаточно ухвалила закон, за яким стає можливим експорт послуг і отримання валюти за цивілізованими правилами, з мінімумом формальностей.

У четвер, 3 листопада остаточно прийнято законопроект №4496 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо усунення адміністративних бар’єрів для експорту послуг)”. У разі підписання його Президентом України (а це 100% відбудеться наступного тижня) негайно будуть скасовані перепони для отримання виручки в іноземній валюті — фактично скасований валютний контроль для експорту послуг (крім транспортних) і бюрократичні перепони в процедурі отримання виручки. Тепер, щоб зарахувати зароблені валютні кошти не треба слухати сентенції хамовітих тьоток валютних відділів не обов’язково узгоджувати з банком будь-які документи, контракт може оформлюватися в електронному вигляді, шляхом виставлення інвойсу або за допомогою публічної оферти. Незважаючи на те, що закон любіювася представниками IT-індустрії на їхню користь, він все ж таки надає суттеві поліпшення як для всіх експортерів послуг (зокрема, юристів, аудиторів, реєлторів, торгових агентів, діячів мистецтва, акторів і письменників та інших). Крім того, змінені загальні норми Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема прибрана вимога зазначення в первинному документі місця його складання і наявності власноручного підпису. Закон вводиться в дію через місяць після опублікування.

Детальніше див. огляд Леоніда Маслова.

Усунення бар’єрів для експорту послуг і не тільки. Наш коментар до законопроекту 4496

Усунення бар’єрів для експорту послуг і не тільки. Наш коментар до законопроекту 4496

Законопроект 4496, прийнятий Верховною Радою у четвер, 3 листопада. вважається таким, що спростить життя в IT-сфері. Однак він містить ще декілька положень, що стосуються всіх.

Зовнішньоекономічний  договір  (контракт) — це матеріально оформлена угода домовленість двох  або  більше  суб’єктів  зовнішньоекономічної діяльності  та  їх  іноземних    контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та  обов’язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Слід зауважити, що це стосується виключно всіх зовнішньоекономічних контрактів, включаючи угоди експорту та імпорту товарів, що значно спрощує у тому числі митні  процедури.

У разі експорту послуг (крім транспортних) зовнішньоекономічний договір (контракт) може укладатися шляхом прийняття публічної пропозиції про угоду (оферти) або шляхом обміну електронними повідомленнями, або в інший спосіб, зокрема шляхом виставлення рахунка (інвойсу), у тому числі в електронному вигляді, за надані послуги.

Повноваження  представника  на укладення   зовнішньоекономічного договору   (контракту)    може випливати  з доручення (довіренності)статутних установчих документів,  договорів та інших підстав, які не суперечать цьому Закону.

Фактично для експорту послуг (крім транспортних) і прав інтелектуальної власності скасовується валютний контроль, що раніше існував в силу ч.1 ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», яка тепер звучить так:

Виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) такої продукції, що експортується, а в разі експорту  робіт  (послуг),  прав  інтелектуальної  власності —  з моменту підписання  акта  або  іншого  документа,  що  засвідчує виконання робіт,  надання  послуг,  експорт  прав інтелектуальної власності а в разі експорту робіт, транспортних послуг — з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг. Перевищення   зазначеного  строку  потребує висновку центрального   органу   виконавчої  влади,  що  реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Вимоги частини першої цієї статті не поширюються на експорт послуг (крім транспортних), прав інтелектуальної власності.

І (вишенька на тортик) нібито для всіх учасників зовнішньоекономічної діяльності:

Банки мають право вимагати від резидентів перекладу на українську мову складених іноземною мовою документів, у тому числі рахунка (інвойсу), крім викладених англійською мовою, а також викладених іноземною мовою з одночасним викладенням українською (англійською) мовою.

Останнє речення є вкрай недосконалим, адже прогресивна норма, виходячи з її поміщення в статтю про валютний контроль саме експорту, формально стосується лише будь-яких експортерів. Особливо розумні банківські працівники все ж таки не мають прямої заборони вимагати перекладів англомовних документів у імпортерів. Головне юридичне управління Верховної Ради також висловило свій скепсис стосовно цього абзацу, зауваживши, що законопроектом не передбачено наслідків невиконання вимог банка щодо перекладу, не зрозуміло, хто встановлюватиме вимоги до перекладу та перекладача, тощо, тобто порушений принцип юридичної визначеності.

При цьому слід слід зазначити, що вперше в законодавстві України ми маємо пріоритет англійської мови над російською.

Також нагадуємо, що митне законодавство України вже давно містить прогресивну норму, відповідно до якої документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації (стаття 254 Митного кодексу України).

Отже, підсумок (принаймні, для всіх експортерів): Кінець двомовним табличкам-простирадлам! Якщо у вас є реальний контрагент, складайте всі угоди англійською і не морочте голову. А якщо договори укладаються з афілійованою компанією — пишіть одразу українською.

І ще. Державному чиновнику, що буде вимагати перекладу іноземного тексту, ми би рекомендували звернутися за таким перекладом до будь-якого держслужбовця категорії А (наприклад, до свого начальника), адже вони за п.1) ч.2 ст.20 Закону України «Про державну службу» зобов’язані володіти хоча б однією іноземною мовою, яка є однією з офіційних мов Ради Європи (норма, на жаль діє з 2018 року).

Йдемо далі. В  закон «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» внесено зміни, які стосуються всіх і ще стануть приводом для зміни правових позицій в податкових спорах. Визначення первинного документа тепер дещо інше.

первинний документ — документ,  який  містить  відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення;

Підставою   для   бухгалтерського   обліку   господарських операцій  є первинні  документи,  які  фіксують  факти здійснення господарських операцій.  Первинні документи повинні бути  складені під  час здійснення господарської операції,  а якщо це неможливо —безпосередньо після її закінчення.

Ми погоджуємося з тим, що первинні документи, як підстави ведення обліку — це просто офіційні джерела інформації про господарську операцію, які сами по собі окремо не можуть підтверджувати її здійснення. Однак мета законодавця щодо внесення змін у визначення понять нам цілком не зрозуміла, і пояснювальна записка авторів законопроекту не надає відповідей на це питання. З пояснень авторів і тексту законопроекту (який вже без 5 хвилин закон) вбачається, що законодавець мав на меті зробити безадресний інвойс (який містить реквізити лише експортера) первинним документом (але не таким, що підтверджує факт здійснення операції).

Далі вимоги щодо первинних документів (підкреслюємо, взагалі для всіх документів, а не для лише в сфері експорту) модифіковані наступним чином (ч.2 ст.9):

Первинні  та  зведені  облікові  документи   можуть   бути складені  на паперових  або  машинних  носіях і у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов’язкові реквізити:

  • назву документа (форми);
  • дату і місце складання;
  • назву підприємства, від імені якого складено документ;
  • зміст та  обсяг  господарської   операції,   одиницю   виміру господарської операції;
  • посади осіб,   відповідальних   за  здійснення  господарської операції і правильність її оформлення;
  • особистий  підпис,  аналог  власноручного підпису або підпис, прирівняний  до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про  електронний  цифровий  підпис» , або інші дані, що дають  змогу  ідентифікувати  особу, яка брала участь у здійсненні господарської  операції.
  • Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Ще деякі технічні правки, зокрема, викреслення архаїчного терміну про “машини” :

Дані аналітичних рахунків повинні  бути  тотожні  відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця на кінець останнього дня кожного місяця.

У  разі  складання  та  зберігання  первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку  на  машинних  носіях   з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство  зобов’язане  за  свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а  також  правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

В статтю 31 (Форма правочину) Закону України «Про міжнародне приватне право» внесено також 2 технічних правки.

Якщо  інше  не  передбачено  законом,  форма правочину має відповідати вимогам права, яке застосовується до змісту правочину, але  достатньо дотримання вимог права місця його вчинення,  а якщо сторони правочину знаходяться в різних  державах, —  права  місця проживання або місцезнаходження  сторони,   яка   зробила  пропозицію, якщо  інше  не встановлено договором… Зовнішньоекономічний договір,  якщо хоча б однією стороною є громадянин України або юридична  особа  України,  укладається  в письмовій  формі у формі, передбаченій законом незалежно від місця його укладення,  якщо інше не встановлено законом або міжнародним договором України.

Всі перелічені поправки фактично узаконюють спрощену електронну форму укладання угод під час експорту послуг, дозволять всім суб’єктам підприємницької діяльності легально отримувати валюту на підставі оферти, інвойса або контракта в електронній формі. Всім іншим надається можливість не перекладати документи з англійської на українську.

В якості бонуса для всіх — тепер в первинних документах не обов’язково зазначати місце їх складання (раніше це була пастка для фіскальних органів) і, що дуже важливо, особистий підпис на документі перестав бути обов’язковим реквізитом. Замість цього достатньо вказувати будь-які дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка склала документ.