Заможні неспроможні. Як прокурорські кришують один одного. Частина 1

Харківський прокурор Коновалюк підробив докази в суді, у зв’язку з чим, за дорученням ГПУ, відкрив кримінальне провадження сам на себе. Це провадження тричі незаконно закривав його колега Попов. За даними НАЗК ця парочка разом взмозі побудувати хмарочос.

27 грудня 2017 року за клопотанням прокурора відділу прокуратури Харківської області Коновалюка Дениса Сергійовича ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду міста Харкова у справі № 638/16867/16-к було накладено арешт на рахунки приватної будівельної компанії ПП “Фасад-сервіс”.

Клопотання було подане в кримінальному провадженні №42016221090000168 внесеному 29.08.2016.

Первісна фабула справи ніякої конкретики не містила та є всі підстави припустити, що вона була лише формальним приводом для проведення слідчих дій, у тому числі негласних, з метою отримання компрометуючої інформації та подальшого вчинення тиску на компанію заради отримання неправомірної вигоди чиновниками Прокуратури Харківської області. Подальший розвиток подій це підтвердив. Художествам прокурорів з конкретними прізвищами і схемою вимагання ми присвятимо окрему тему, а зараз мова про дещо інше.

В своєму клопотанні прокурор Коновалюк зазначив, що посадові особи компанії нібито спричинили державі мільйонні збитки, оскільки, мовляв, завищили ціну будівельних матеріалів під час виконання договору будівельного підряду за бюджетні кошти. Коновалюк вказав, що це була композитна панель, ринкова вартість якої становить не більше 405 грн/кв.м.

В цьому місці ми опустимо спростування розповсюдженої легенди про те, що підрядник нібито зобов’язаний придбавати матеріали виключно по ціні кошторису, а якщо знайшов дешевше — то вкрав. Прокурори, як правило, законів не читають і положення статті 845 Цивільного кодексу України їм не відомі.  

Проблема зовсім в іншому — такий матеріал як “композитна панель” в проектно-кошторисній документації ніколи не згадувався. Матеріал облицювання фасаду має відмінну назву — “композитна касета”, і виробляється шляхом особливого розкрою композитних панелей з опорядженням їх в металеву раму. Поняття “панель” і “касета” співвідносяться приблизно так само як “бревно” і “двері”. За ціною одного квадратного метра вони зазвичай відрізняються в 4-5 разів, залежно від складності розкрою і вартості фурнітури. Прокурор Коновалюк, виготовляючи своє клопотання, перекрутив зміст проектно-кошторисної документації і подав до суду порівняння неспівставних речей, фактично спотворивши докази. Він підклав під своє клопотання оцінку не “дверей”, а “бревна”, мотивувавши нею завищення ціни “дверей”.

Після дослідження технічної документації, зрозумівши всю абсурдність ситуації, слідчий суддя 12 січня 2018 року скасував арешт. В ухвалі було зазначено:

в судовому засіданні з’ясовані обставини, що свідчать про необґрунтованість арешту, який був накладений внаслідок надання прокурором недостовірної інформації, а відтак підстави для збереження такого заходу забезпечення кримінального провадження відсутні

Таким чином, введення суду в оману прокурором Коновалюком констатовано рішенням того ж суду, яке набрало законної сили і не підлягає оскарженню.

Фактично Коновалюк надурив суддю з метою паралізувати діяльність підприємства, де працює понад 50 осіб. Слід мати на увазі, що зроблено це було навмисно в останній робочий день року, коли на рахунок підприємства зазвичай надходять основні річні платежі. Сума таких платежів в цей день склала більше 13 мільйонів гривень.

Подібні дії не повинні були залишитись поза реакцією, бодай формальною, з нашого боку. Наші адвокати звернулися до Генеральної прокуратури з заявою про вчинення прокурором Коновалюком злочину. Там не поспішали розпочинати розслідування. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 23.03.2018 у справі №757/7638/18-к зобов’язано уповноважених осіб Генеральної прокуратури України виконати вимоги ст. 214 КПК України за нашою заявою про вчинення кримінального правопорушення.

Генеральна прокуратура України діяла передбачувано. Вимоги частин 4 та 7 статті 214 вона не виконала, а замість цього, не внесши справу в Єдиний реєстр досудових розслідувань (ЄРДР), листом №21-1 Р від 21.05.2018 за підписом прокурора С .Гулицького (довга назва посади) передала справу  … прокуратурі Харківської області.

Примітка
Відповідно до положень частини 4 статті 216 КПК України злочини, вчинені працівником правоохоронного органу, розслідуються слідчими органів державного бюро розслідувань (ДБР). Однак за перехідними положеннями КПК ця норма діє з дня початку діяльності ДБР (27.11.2018).

Але перчинка навіть не в тому, що злочин, вчинений співробітником прокуратури Харківської області Коновалюком було доручено розслідувати прокуратурі Харківської області, а те, що прийняв заяву і вніс її в ЄРДР сам Коновалюк власною персоною!

Хоча в заяві у кримінальному провадженні №42018220000000621 було прямо зазначено особу, яка вчинила злочин, а саме Коновалюк Денис Сергійович, останній викривив фабулу заяви і не зазначив власне прізвище, цнотливо позначивши себе як “працівник правоохоронного органу”.

Цей прокурорський демарш продовжився тим, що справа була передана для розслідування колезі Коновалюка — старшому слідчому 1го слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Денису Попову.  

Доручення про проведення досудового розслідування від 06.06.18

В 2015 році пан Попов був визнаний найбагатшим прокурором Харківської області. Також він увійшов в топ-5 найбагатших прокурорів України. Про нього чимало писали антикорупційні журналісти.

Попов негайно відмовив у визнанні компанії потерпілою особою, мовляв, “Доказів, які б вказували на те, що ПП «Фасад-сервіс» завдано матеріальної шкоди під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження не встановлено”. Тобто, Попов не зміг довести, що незаконний арешт 13 мільйонів гривень на рахунках компанії (якій треба вчасно платити постачальникам, сплачувати податки і розраховуватися з працівниками) є матеріальною шкодою. От вам і Лука: рукавиці за пазухою, а він їх шука.

Ну й, звісно Попов допитав Коновалюка як свідка. Той навів таку само нісенітницю, що тулив в суді (Ctrl-C Ctrl-V), надаючи недостовірні дані.  На цьому розслідування закінчилося. Попову все стало зрозуміло. Рафік неувинуватий. Постановою від 20.08.2018 Попов справу закрив. Мовляв, оскільки не було істотної шкоди, “в ході досудового слідства не здобуто даних, які б вказували на наявність в діяннях прокурора Коновалюка Д.С. ознак суб’єктивної та об’єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 365 КК України”.

Ухвалою слідчого судді від 22.11.2018 постанова Попова була скасована як незаконна.

Попов на це відреагував так: 27.11.2018 розпочав розслідування та, не вчинивши жодної процесуальної дії, 19.12.2018 знов справу закрив. Постанова нічим не відрізнялася від попередньої. Попов не здобув — Коновалюк не вчинив.

Слідчий суддя знову своєю ухвалою від 06.02.2019 скасовує незаконну постанову Попова.

Попов гне своє. 19 лютого, на виконання судового рішення, він відкрив справу і наступного дня, 20 лютого, закрив її.

Знову скарга, її розгляд і, вже втретє, ухвала слідчого судді про скасування постанови слідчого.

Далі буде…

P.S. На двох пан Коновалюк та пан Попов володіють майном, якому позаздрять найзаможніші можновладці – три квартири, машиномісце, земельна ділянка, будинок, автомобілі Рейндж-Ровер, Мерседес, Хонда, Фольксваген та інші (всього 6 штук), грошей понад 12 мільйонів. Якщо до цього додати майно, яке пан Попов задекларував в 2014 році (воно у подальшому зникло з декларацій), то виходить, що вони володіють житловою нерухомістю (квартири, будинки) загальною площею 906,21 кв.м.
Для двох держслужбовців це достатньо для будівництва невеличкого хмарочосику? Щоправда, Коновалюку, вирогідно, матеріально допомагає дружина, прокурор Немишлянської прокуратури №3, чий колега, Радін Дмитро Сергійович, здійснює процесуальне керівництво у провадженні Попова щодо її чоловіка.

Декларації Коновалюка (2016, 2017, 2018)

Декларації Попова (2016, 2017, 2018)

 

Зґвалтування сексу 2019. Міф про розписки і що насправді важливо

З набуттям чинності Законом України № 2227-VIII  нас чекає аж ніяк не «секс за розпискою». В суспільстві вводяться суттєво нові норми поведінки в сім’ї. Про нові кримінальні статті (1261 «Домашнє насильство», 1512 «Примушування до шлюбу»), про заборону добровільного сексу між підлітками, про захисні приписи (заборону наближатися до помешкання особи на певну відстань), посилення відповідальності за знущання над дітьми, і за вчинення будь-якого злочину у присутності дитини — от насправді про що йде мова в новому законі.

Про це читайтев матеріалах Леоніда Маслова на нашому сайті і ресурсах новин України.

Коротко

ЦЕНЗОР.НЕТ 

SITE.UA

Більше подробиць

Зґвалтування сексу 2019. Лонгрід

Зґвалтування сексу 2019. Лонгрід

З 11 січня цього року набуває чинності Закон України № 2227-VIII (2227-19) від 6.12.17 з довгою назвою «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами», який вітчизняними ЗМІ був висвітлений лише як закон про «зґвалтування сексу» або закон про «секс за розпискою». Насправді ж цей акт вносить низку серйозних змін в різні істотні норми кримінального закону, такі як, наприклад, обставини, що пом’якшують чи обтяжують покарання, а також змінює підхід до визначення сексуальних злочинів і додатково встановлює окремі заходи проти насильства в сім’ї.

Автори закону стверджують, що він імплементує положення Стамбульської конвенції (підписана Україною в 2011 році, але досі не ратифікована) у національне законодавство, що дає можливість удосконалити кримінальне та кримінальне процесуальне законодавство України для боротьби з насильством стосовно жінок та домашнім насильством.

Не зупиняючись ретельно на проблематиці правозастосування нововведень (на кшталт банальностей про розписки до, під час чи після статевого акту) наводимо найважливіші і суспільно значущі з них.

    1. Кодекс доповнено новою статтею 1261 «Домашнє насильство»  — умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров’я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи (максимальна санкція — обмеження волі до 5 років або позбавлення волі до 2 років).  Також в Кримінальний процесуальний кодекс введені спеціальні обмежувальні заходи щодо підозрюваних у такому або подібних злочинах, а в Кодекс — такі само обмежувальні заходи (нова стаття 911) , які застосовуються одночасно з покаранням, а саме: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства; 2) обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності; 3) заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв’язку із роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин; 4) заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв’язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб; 5) направлення для проходження лікування від алкогольної, наркотичної або іншої залежності, від хвороб, що становлять небезпеку для оточуючих, направлення для проходження програми для кривдників». За порушення такої заборони статтею 3901 Кодексу передбачена кримінальна відповідальність у вигляді арешту до 6 місяців або обмеження волі до 2 років. Хоча питання протидії домашньому насильству взагалі окремо регулюється спеціальним законом, раніше всі карні заходи забезпечувалися захисними приписами поліції, корекційними програмами  і статтею 1732 Кодексу України про адміністративні правопорушення (арешт до 7 діб).
    2. До обтяжуючих обставин будь-якого злочину, не лише сексуального (стаття 67 Кодексу) додані такі обставини як
  1. вчинення злочину на ґрунті статевої приналежності
  2. вчинення злочину щодо особи, яка страждає на психічний розлад, зокрема на недоумство, має вади розумового розвитку
  3. вчинення злочину у присутності дитини [дитина — це особа віком до 18 років!]
  4. вчинення злочину щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах
  1. Особливо цікавим з нововведень, на наш погляд є те, що тепер будь-який секс (з проникненням в тіло) і сексуальні дії (тобто, без проникнення) за взаємною згодою з малолітньою особою (до 14 років) тепер є кримінально караним діянням — відповідно 8-15 і 5-10 років позбавлення волі (ч.4 ст.152 і ч.4 ст.153 КК). Раніше, до 18.04.2018 в Україні були заборонені статеві зносини лише з особою, яка не досягла статевої зрілості, що визначалося медичною експертизою ( т.з. педофільна ст. 155 КК – ч. 1 — до 5 років обмеження/позбавлення волі, ч.2 —  5-8 років позбавлення волі), а після 18.04.2018 — статеві зносини повнолітньої особи з особою, що не досягла 16-річного віку. Тепер кримінальна відповідальність настає і для неповнолітніх (14-18 років), що мали секс або сексуальні дії з особою до 14 років незалежно від згоди чи фізичної зрілості останньої. Нагадуємо, що особа, яка досягла віку 14 (а не 16) років, в силу статті 22 Кодексу несе відповідальність за статтями 152 та 153 Кодексу. 


У підсумку вимальовується така картина:
Як і раніше, повнолітня особа (тобто від 18 років) за добровільний секс після 18 квітня 2018 року (з проникненням чи без) з особою, яка не досягла 16 років, отримує 0-5 років обмеження/позбавлення волі, а якщо вона є близьким родичем або вихователем потерпілого — від 5 до 8 років позбавлення волі.

Тепер, крім того, особа від 14 років за добровільний секс з особою, яка не досягла 14 років, отримує від 5 до 10 років, а якщо такий добровільний секс був з проникненням — від 8 до 15 років позбавлення волі.

Ця нова норма майже (якщо не рахувати особливості «проникнення») гендерно симетрична, тобто суб’єктами можуть бути особи чоловічої або жіночої статі у гетеросексуальних або гомосексуальних відносинах і вимагає особливої уваги у сексуальному вихованні підлітків від 14 до 18 років, бо тепер їх можуть засудити за кохання з незначно молодшими за віком сексуальними партнерами.

Ще раз. Увага! 14 річний (і старший) підліток тепер може бути засуджений за добровільний статевий акт з іншим 13-річним підлітком аж до 10 років позбавлення волі! Це більше покарання, ніж належить застосувати до 50-річного Гумберта за секс з 14-річною Лолітою (максимум 8 років)!    
Це слід негайно врахувати батькам і педагогам, які мусять провести відповідну роз’яснювальну роботу серед дітей. Ми очікуємо в подібних випадках зростання проявів корупції з боку правоохоронців і зловживання правом з боку як удаваних так і реальних потерпілих і їхніх родичів.

Насамкінець, слід зауважити, що новий склад (добровільний секс з малолітньою особою), виходячи з покарання 8-15 років (ч.4 ст.152) та 5-10 (ч.4 ст.153) є особливо тяжким злочином (з проникненням) та тяжким (без проникнення), що зокрема унеможливлює звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям, у зв’язку з примиренням винного з потерпілим, у зв’язку з передачею особи на поруки, у зв’язку із зміною обстановки, за вироком суду у зв’язку з бездоганною поведінкою, по УДЗ можна вийти лише після ⅔ та ¾ відбутого строку покарання (½ та ⅔ для неповнолітніх). Неповнолітнього (14-18) можна засудити по цих статтях максимум на 10 та на 7 років. Давність складає відповідно 10 та 15 років.  

  1. Істотно змінено визначення і інших аспектів об’єкту і об’єктивної сторони злочинів зґвалтування (ст.152) і сексуальне насильство (ст.153). Раніше стаття 152 практично передбачала виключно вагінальний сексуальний контакт з пенісом правопорушника, що робило суб’єктом злочину виключно чоловіка. Всі інші насильницькі сексуальні дії, склад яких чітко не встановлений законом, зокрема, але не виключно, оральний, анальний секс, проникнення в вагіну рукою, іншим предметом, а також вестибулярний коїтус —  притуляння чоловічого статевого члену до входу у піхву жінки, нарвасадата — введення статевого органу чоловіка між молочними залозами жінки, міжстегновий коїтус тощо, фроттаж (тертя чоловіком своїм тілом об тіло жінки (!) вважалися «насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом” (стаття 153 Кодексу). Зараз з кримінального закону взагалі виключено таку кваліфікацію як «природний» та «неприродний» спосіб сексуального насильства. Дійсно, будь-яке сексуальне насильство не може вважатися природним, а розрізнення за статтями 152 та 153 відтепер робиться відповідно до статті 37 Конвенції
    1. здійснення, без згоди, вагінального, анального або орального проникнення сексуального характеру в тіло іншої особи з використанням будь-якої частини тіла або предмета;
    2. здійснення, без згоди, інших актів сексуального характеру з особою.

За перше — 3-5 років позбавлення волі, спеціальний рецидив — 5-10 років, групове або неповнолітньої (14-18) особи — 7-12 років, з особливо тяжкими наслідками або малолітньої (<14) особи — 10-15 років. За друге, відповідно, — 0-5, 3-7, 7-10, 10-15 років.
Раніше (за тими ж номерами статей, але за старими ознаками)  покарання було майже таке ж саме 3-5, 5-10, 7-12 та 10-15; 0-5, 3-7, 3-7, 10-15.
Слід зазначити, що раніше засовування в тіло іншої особи різних предметів взагалі не кваліфікувалося як зґвалтування, хоча в подібних випдках характер душевних і фізичних страждань жертви і ступінь її приниження мало чим відрізняється.

Зауважимо також, що якщо стаття 153 цілком гендерно симетрична (злочинець і потерпілий можуть бути будь-якої статі), то у статті 152 суб’єктом злочину буде скоріш чоловік, бо зґвалтування жінкою з проникненням в тіло потерпілого якимось предметами уявляється екзотикою.   

  1. Варто тепер згадати і про найбільш резонансну сторону нового кримінального закону — подекуди розширення кваліфікуючої ознаки насильства, що раніше визначалася як «із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи», а тепер просто «проникнення без добровільної згоди» і «насильницькі дії сексуального характеру без добровільної згоди». Таке, більш широке визначення зґвалтування дозволить застосовувати суворе покарання до різних форм сексуального насильства щодо подружжя, постійних партнерів або підлеглих (залежних) осіб — жертв.
    З цього приводу ЗМІ супроводжували прийняття закону численними глузуваннями про обов’язкову наявність нотаріальної згоди на секс. Висловлюються побоювання щодо необґрунтованих заяв про відсутність згоди після розчарування в партнері або невиправданих очікуваннях матеріальної винагороди за секс. Однак більш професійний аналіз виявить, що всі ці речі важливі лише для методик розслідування і доведення винуватості, але на практиці для пересічних законослухняних громадян майже не варті уваги. Дійсно, з урахуванням принципу презумпції невинуватості, доводити відсутність згоди мусить сторона обвинувачення; наявність характерних травм і слідів насильства була і є визначальною, але відтепер — не єдиною ознакою відсутності згоди; проблематика доведення «безпорадного стану» якою вона була раніше так і залишилася зараз для доведення відсутності згоди без явних ознак насильства, тощо.

Не усім зрозуміле формулювання «Згода вважається добровільною, якщо вона є результатом вільного волевиявлення особи, з урахуванням супутніх обставин» є нічим іншим, ніж дослівним копіюванням абзацу 2 статті 36 Конвенції. Супутніми обставинами є, ймовірно, обстановка й поведінка жертви.
Слід лише зауважити, що більш широка кваліфікація як «секс без згоди» дозволяє притягнути до кримінальної відповідальності одного з подружжя та/або постійних партнерів а також підлеглої особи, у випадках, коли є прямі докази подібних форм насильства, які можуть збиратися самою жертвою, особливо у випадках регулярного знущання.

  1. Зґвалтування або вчинення сексуального насильства стосовно подружжя, колишнього подружжя тепер є спеціальною кваліфікуючою ознакою, яка посилює відповідальність за злочин (3-5 – 5-10 та 0-5 – 5-7 років ув’язнення). З цього приводу є жартівний казус, мовляв, ущипнути за сідницю чужу жінку може коштувати до п’яти років, а свою дружину — до семи.
  2. Проблемним залишається визначення поняття сексуального насильства, яке може мати доволі широке, а іноді й викривленне тлумачення. Так, хоча Конвенція у статтях 40 та 36 чітко розрізняє поняття «сексуальні домагання» (sexual harassment)  та “сексуальне насильство” (sexual violence) і українській Вікіпедії з незрозумілих причин одне визначено як підвид іншого. Натомість одне лише домагання, яке визначається як «будь-яка форма небажаної вербальної, невербальної або фізичної поведінки сексуального характеру, метою або наслідком якої є порушення гідності особи, зокрема шляхом створення залякувального, ворожого, принизливого або образливого середовища» не може вважатись «актом сексуального характеру без згоди», хоча може і супроводжувати його. З цього приводу, вищенаведений приклад з щипанням сідниць, скоріш за все не вважатиметься кримінально караним діянням, принаймні за статтею 153 Кодексу.
    У будь якому випадку, для визначення межі між тим та іншим суддям і правоохоронцям слід буде звертатися до міжнародної правозастосовчої практики та до вчених як в галузі юридичної науки, так і до медиків або психологів.
  3. Кодекс доповнено новою статтею 1512 «Примушування до шлюбу», а в статті 154 (примушування до вступу в статевий зв’язок з іншою особою) диспозицію  розширено — змінено на «здійснення актів сексуального характеру з іншою особою».
  4. Тепер така обставина, як вчинення злочину у стані сильного душевного хвилювання, яка пом’якшує покарання (стаття 66 Кодексу) та спеціально кваліфікує умисне вбивство та нанесення тяжких тілесних ушкоджень за статтями 116 та 123 Кодексу сформульована дещо по іншому. Раніше хвилювання мало бути спричиненим «протиправною або аморальною поведінкою потерпілого», тепер має бути зумовлене «жорстоким поводженням, або таким, що принижує честь і гідність особи, а також за наявності системного характеру такого поводження з боку потерпілого». Нагадаємо, що умисне вбивство в стані хвилювання карається, максимум, обмеженням/позбавленням волі до 5 років.
  5. Каліцтво статевих органів додано як нову визначальну ознаку тяжкого тілесного ушкодження (стаття 121 Кодексу).

 

Набрав чинності “Закон Савченко”. Тепер в СІЗО день за два

З 24.12.2015 набрав чинності так званий Закон Савченко, “Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання”  № 838-VIII від 26.11.15, яким один день попереднього ув’язнення особи зараховується за два дні позбавлення воліПродовжувати читання Набрав чинності “Закон Савченко”. Тепер в СІЗО день за два