Обґрунтований відвід всьому апеляційному суду. Прокурорів знов пошили в дурні

Спроби прокурора оскаржити в апеляційному порядку відмову у застосуванні домашнього арешту щодо наших підзахисних сьогодні вже вкотре виявилися марними. Судді заявляють самовідвід, адже будівельна компанія, в якій один з підозрюваних є власником і директором, а другий – колишнім головним інженером, веде підрядні роботи з ремонту будівлі апеляційного суду.

27.02.2019 пану Ковтуну і пану Нирці було пред’явлено підозру у вчиненні злочинів, відповідальність за які передбачена ч.5 ст.191 та ч.2 ст.28, ч.1 ст.366 Кримінального кодексу України.

Ухвалами Харківського апеляційного суду від 18.03.2019 до підозрюваних застосовано  запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту.

24.06.2019 строк дії домашнього арешту пана Ковтуна сплинув, а прокурор несвоєчасно подав клопотання про продовження цього строку, в якому йому було відмовлено ухвалою Київського районного суду від 25.06.2019. В той же день суд відмовив прокурору і стосовно продовження домашнього арешту пану Нирці.

Прокурор Коновалюк на цьому не заспокоївся. 26.06.2019 він звернувся з клопотаннями про нове застосування домашнього арешту строком до 27.07.19. Ухвалами Київського районного суду м.Харкова в клопотаннях відмовлено повністю (стосовно пана Ковтуна 1-кс/640/8092/19 стосовно пана Нирки 1-кс/640/8091/19). 

Прокурор звернувся до Харківського апеляційного суду з апеляційними скаргами, просив скасувати ухвали районного суду і застосувати до підозрюваних домашній арешт до 27.07.2019 (кінцевий термін попереднього слідства).

Розгляд скарг  прокурора апеляційному суді відбувся 22.07.2019, коли до спливу строку можливого домашнього арешту залишалося всього 5 діб.
В цей момент сторона захисту заявляє відвід усій колегії суддів. Одразу, забігаючи наперед, щоб уникнути припущень про штучне затягування нами справи, скажемо, що відвід виявився обґрунтованим. Адвокат Круговий під час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування виявив результати “прослушки” перемовин підозрюваних з керівництвом суду і з’ясував, що ПП «Фасад-сервіс», директором якого є пан Ковтун, а головним інженером – пан Нирка (за версією сторони обвинувачення взагалі «фактичний власник» цього підприємства), починаючи з 17.08.2016 здійснює роботи з реставрації будівлі, в якій розміщений Харківський апеляційний суд. Деякі угоди підписувались діючим головою суду. На час розгляду справи роботи тривають.

Ці обставини не були відомі адвокату раніше, а підозрювані не придавали їм значення.

Захист стверджував, що справа взагалі не може бути розглянута суддями цього апеляційного суду, посилаючись на низку актів м’якого права, а також на практику Європейського суду з прав людини. 

Засідання в цих справах ви можете спостерігати на нашому відео за посиланням.

Колегія погодилася з доводами захисту і заявила самовідводи як у справі щодо пана Ковтуна так і у справі щодо пана Нирки.

5 та 7 серпня самовідвід заявили інші колегії суддів.
Оскільки відвід всьому суду процесуальним законом не передбачений, авторозподіл і самовідводи будуть тривати, ймовірно, поки судді не закінчаться. Після цього на підставі пункту 2 частини 1 статті 34 Кримінального процесуального кодексу України і в порядку частини 3 цієї ж статті рішенням колегії суддів Верховного Суду за поданням суду апеляційної інстанції або за клопотанням сторін справа буде передана до іншого апеляційного суду.

Нагадаємо, що апеляційна скарга вже не може бути задоволена в повному обсязі a priori, адже в ній прокурор просить заарештувати наших підзахисних до 27 липня 2019 року, що сьогодні вже неможливо.

Цікаві факти

Більше ніж за рік до пред’явлення підозри прокурор Коновалюк, повідомивши суду неправдиві дані (це у подальшому було встановлено судом), організував зупинення операцій на банківському рахунку ПП «Фасад-сервіс», чим спричинив істотну шкоду підприємству. Заяву про свій злочин він вніс в ЄРДР сам.

На цьому моменті відео зафіксовано, що в судовому засіданні 22.07.2019 прокурор Коновалюк зізнався, що обставини, які виключають участь цих суддів у розгляді справ йому були відомі. Проте він цей факт приховав.

Ключовим нормативним обґрунтуванням підстав відводу з боку захисту було посилання на справу “Білуха проти України” 2006 року, де ЄСПЛ постановив, що суддя міг обґрунтовано вважатися заінтересованим у результаті розгляду справи, оскільки однією із сторін була будівельна компанія, яка здійснила раніше ремонт будівлі суду, у якому працював цей суддя. Прокурор Коновалюк у судовому засіданні 7 серпня стверджував, що не не знає цієї справи (яка є частиною національного законодавства України).

Харківське право. Суддя таємно дозволила вилучити оригінали усіх документів підприємства. Апеляція відмовила у перегляді.

Харківські правоохоронці (податкова, поліція, прокуратура і суди) узгоджено продовжують використання відомої схеми здирництва. Під штучне кримінальне провадження отримуються дозволи на вилучення оригіналів документів, у тому числі на транспортні засоби і нерухомість. 

Підприємство, яке не оскаржило податкові порушення у 20 тис грн під час перевірки, отримало кримінальне провадження із вилученням оригіналів майже всіх документів, включаючи техпаспорти на авто і нерухомість. Так розпорядилася суддя Московського районного суду Кононенко Т.О. без виклику сторін. Харківський апеляційний суд (суддя Бездітко В.М.) вважає це нормальним, бо [цитується дослівно]

ДОКУМЕНТИ, ТИМЧАСОВИЙ ДОСТУП ДО ЯКИХ ДОЗВОЛЕНО ВКАЗАНОЮ УХВАЛОЮ СЛІДЧОГО СУДДІ, НЕ ПОЗБАВЛЯЮТЬ ПІДПРИЄМСТВО МОЖЛИВОСТІ ЗДІЙСНЮВАТИ СВОЮ ДІЯЛЬНІСТЬ ©️

В кінці тексту оприлюднені найбільш цікаві копії матеріалів цієї справи.

Події розвивалися наступним чином.

8 лютого цього року податковою перевіркою компанії ТОВ “Мегаком” підтверджено бюджетне відшкодування ПДВ у сумі 3,72 млн грн з заявлених 3,85 млн. Водночас перевіркою було встановлено, що 130 тис грн підлягають відшкодуванню в наступному періоді, а також не підтверджено податкового кредиту близько 20 тис грн у зв’язку з “перевищенням нормативів витрат палива”. Останнє порушення є надуманим, оскільки “перевищення витрат палива” і “використання в операціях, що не є господарською діяльністю” не є тотожними поняттями. Однак підприємство необачно спочатку не оскаржило відповідні рішення фіскалів. 

28 березня інспектор Бідило Л.О., яка проводила перевірку, направила пояснювальну записку в оперативне управління ГУ ДФС Харківської області, в якій виклала вищенаведені обставини.

8 квітня старший оперуповноважений з ОВС відділу ОСА ПДВ оперативного управління ГУ ДФС у Харківській області підполковник податкової міліції Баранов С.В. підготував відповідний рапорт, а 15.04.2019 перший заступник начальника ГУ ДФС у Харківській області полковник податкової міліції Янчук А.М. підписав і направив нарочним (отримано аж 2.05.2019 року) у Московський відділ поліції  повідомлення про злочин: мовляв, в діях посадових осіб ТОВ “Мегаком” вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 КК України. 

Московський відділ ВП ГУ НП в Харківській області не належить до юрисдикцій (районів міста Харкова), де зареєстроване підприємство, податкова або податкова міліція.

Верховний Суд України зазначав, що сам по собі факт звернення директора до податкових органів з вимогою про одержання бюджетного відшкодування та відмова податкової інспекції у такому відшкодуванні, не є достатньою підставою для висновку про наявність у діях особи прямого умислу на заволодіння чужим майном та службове підроблення.

3 травня 2019 року слідчий Московського відділу поліції лейтенант поліції Бурдика А.І. вносить в ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення наступного змісту: “02.05.2019 до Московського ВП ГУНП в Харківській області надійшли матеріали з ГУ ДФС у Харківській області за фактом вчинення посадовими особами ТОВ “Мегаком” діяння за ознаками складу кримінального правопорушення передбаченого ст.358 КК України”.

При цьому у повідомленнях податківців про підробку будь-яких документів (стаття 358) не йшлося. 

Якщо посадова особа підробляє документ, який має право підписувати, але вносить в нього неправдиві дані, то таке діяння кваліфікується як службове підроблення (стаття 366 КК України). Ймовірно, процесуальні керівники прокурори Гладкіх Д.В. та Буч Р.В. відповідні лекції з кримінального права прогуляли.

7 травня слідчий звертається  до в.о. начальника ОУ ГУ ДФС в Харківській області полковника податкової міліції Вовка В.С. з окремим дорученням, де (увага, мова йде про декларацію з ПДВ) наказує встановити осіб з числа колишніх працівників ТОВ «Мегаком» та допитати останніх з приводу додержання трудового законодавства ТОВ «Мегаком».

З цього видно, що слідчий не має жодного наміру розслідувати удавану “підробку документів”. Він, як зазвичай, вирішив самостійно зайнятися виявленням різних інших порушень на підприємстві. 

30 травня слідчий звертається до Московського районного суду м. Харкова з клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, яке реєструється в суді і потрапляє на авторозподіл 6 червня. В клопотанні слідчий просить надати йому дозвіл на тимчасовий доступ з можлівістю вилучення оригіналів документів, які перебувають у володінні ТОВ “Мегаком” (наводиться перелік майже усіх можливих документів) за період жовтень – грудень 2018 року, а також (стиль оригіналу збережений) документації, що відображає інформацію щодо власних приміщень (виробничі, офісні, складські, тощо), у разі наявності оренди надати їх адреси та угоди, на підставі яких їх орендують, стан та форму розрахунків; документації, що відображає виробничі потужностей, транспортних засобів, з зазначенням чи є вони власністю підприємства… наявність основних фондів (власних або орендованих), а також їх використання у виробничому процесі… тощо.

Слідчий також зазначив, що існує реальна загроза знищення або зміни відомостей, які містяться у вказаних документах, тому розгляд клопотання необхідно провести без виклику особи, у володінні якої перебувають документи. Однак ані доказів ані навіть міркувань про причини такої загрози не навів.

Якщо сторона кримінального провадження, яка звернулася з клопотанням, доведе наявність достатніх підстав вважати, що існує реальна загроза зміни або знищення речей чи документів, клопотання може бути розглянуто слідчим суддею, судом без виклику особи, у володінні якої вони знаходяться. (Частина 2 статті 163 Кримінального процесуального кодексу України)

Суддя Кононенко Т.О. задовольнила клопотання в той же день як його отримала — 6 червня. Текст відповідної ухвали, як зазвичай, повторює клопотання слідчого з тими ж помилками. Суддя не утруднювалась навіть такими дрібницями як обґрунтувати причини “реальної загрози знищення”  і викликом в судове засідання представників ТОВ «Мегаком» і навіть слідчого.

За її ухвалою вилученню в оригіналах підлягають свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, документи на трансформаторну підстанцію, нежитлову будівлю і земельну ділянку. І це видно з акту перевірки, який було додано до клопотання.

Під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів, яким дозволено вилучення речей і документів, … за відсутності яких фізична особа – підприємець чи юридична особа позбавляються можливості здійснювати свою діяльність. (пункт 10 частини 1 статті 309  Кримінального процесуального кодексу України)

Верхом цинізму і зневаги до правил суддівської етики стала ухвала Харківського апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження. Як з’ясувалося, суддя Бездітко В.М. вважає, що без свідоцтв на весь автотранспорт і нерухомість можна вести господарську діяльність. Із зарплатою маже 130 тисяч гривень на місяць він навіть не спромігся правильно викласти цю думку у своєму рішенні. 

На сьогодні вимоги про оригінали не лунають, результати перевірки оскаржені, тиск на підприємство зменшився. Слідчий відмовився від свого первісного плану вилучати всі документи в оригіналах. 

Подано касаційну скаргу на відмову у відкритті апеляційного провадження Касаційне оскарження цієї ухвали триває. По його закінченню буде ініційовано притягнення суддів Кононенко і Бездітко до відповідальності.

 

Прокурори-здирники. Суд повністю відмовив стороні обвинувачення в обранні запобіжних заходів будівельникам.

Сьогодні ухвалами Київського районного суду м.Харкова у задоволенні клопотань слідчого про застосування запобіжних заходів щодо працівників ПП «ФАСАД СЕРВІС» відмовлено в повному обсязі.

Свої рішення суд мотивував тим, що підозрюваним раніше вже обирались запобіжні заходи (нічний домашній арешт і особисте зобов’язання), строк яких сплинув, в продовженні цих заходів було відмовлено (що сторона обвинувачення не оскаржила), слідство триває понад розумні строки, підозрювані з’явились до суду не перебуваючи під дією будь-яких запобіжних заходів, нових обставин, що зумовили б повторне обрання домашнього арешту прокурор не надав. За усталеною практикою, зокрема закріпленою в рішеннях ЄСПЛ і Конституційного суду України з перебігом часу обґрунтованість обмеження свободи людини сходить нанівець.

Раніше директору, головному інженеру та інженеру з проектно-кошторисної роботи були висунуті підозри в тому, що вони, зокрема підробивши акти виконаних підрядних будівельних робіт, заволоділи бюджетними грошовими коштами в сумі 7 677 234 грн, виділеними на закупівлю та виконання робіт з реконструкції та будівництва майнового комплексу під ХЦПТО ДСЗ по вул. Наукова (колишня Артема), в м. Дергачі Харківської області. Будь-які підозри розпорядникам бюджетних коштів не пред’являлися.

Наша сторона (захисту) наголошує на тому, що вся т.з. підозра є звичайною прокурорською юридичноподібною злочинною оборудкою з метою здирництва, а сторона обвинувачення постійно спотворює докази (що одного разу вже було встановлено судом у цьому кримінальному провадженні) і чинить штучний тиск на підприємство. Останній полягає в тому, що обвинувачення здійснює пряме переслідування бізнесу: займається збором не доказів вини, а, нехай не дуже успішно, компромату на підприємство, відшуканням порушень під час будівництва інших об’єктів, розсиланням “листів щастя” контрагентам з метою приниження ділової репутації, тощо.

Нагадаємо, що саме цей прокурор і саме в цьому провадженні раніше ввів в оману суд а потім розслідував сам власний злочин.

Оновлено 03.07.2019. Текст однієї з ухвал додається.

Заможні неспроможні. Як прокурорські кришують один одного. Частина 1

Харківський прокурор Коновалюк підробив докази в суді, у зв’язку з чим, за дорученням ГПУ, відкрив кримінальне провадження сам на себе. Це провадження тричі незаконно закривав його колега Попов. За даними НАЗК ця парочка разом взмозі побудувати хмарочос.

27 грудня 2017 року за клопотанням прокурора відділу прокуратури Харківської області Коновалюка Дениса Сергійовича ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду міста Харкова у справі № 638/16867/16-к було накладено арешт на рахунки приватної будівельної компанії ПП “Фасад-сервіс”.

Клопотання було подане в кримінальному провадженні №42016221090000168 внесеному 29.08.2016.

Первісна фабула справи ніякої конкретики не містила та є всі підстави припустити, що вона була лише формальним приводом для проведення слідчих дій, у тому числі негласних, з метою отримання компрометуючої інформації та подальшого вчинення тиску на компанію заради отримання неправомірної вигоди чиновниками Прокуратури Харківської області. Подальший розвиток подій це підтвердив. Художествам прокурорів з конкретними прізвищами і схемою вимагання ми присвятимо окрему тему, а зараз мова про дещо інше.

В своєму клопотанні прокурор Коновалюк зазначив, що посадові особи компанії нібито спричинили державі мільйонні збитки, оскільки, мовляв, завищили ціну будівельних матеріалів під час виконання договору будівельного підряду за бюджетні кошти. Коновалюк вказав, що це була композитна панель, ринкова вартість якої становить не більше 405 грн/кв.м.

В цьому місці ми опустимо спростування розповсюдженої легенди про те, що підрядник нібито зобов’язаний придбавати матеріали виключно по ціні кошторису, а якщо знайшов дешевше — то вкрав. Прокурори, як правило, законів не читають і положення статті 845 Цивільного кодексу України їм не відомі.  

Проблема зовсім в іншому — такий матеріал як “композитна панель” в проектно-кошторисній документації ніколи не згадувався. Матеріал облицювання фасаду має відмінну назву — “композитна касета”, і виробляється шляхом особливого розкрою композитних панелей з опорядженням їх в металеву раму. Поняття “панель” і “касета” співвідносяться приблизно так само як “бревно” і “двері”. За ціною одного квадратного метра вони зазвичай відрізняються в 4-5 разів, залежно від складності розкрою і вартості фурнітури. Прокурор Коновалюк, виготовляючи своє клопотання, перекрутив зміст проектно-кошторисної документації і подав до суду порівняння неспівставних речей, фактично спотворивши докази. Він підклав під своє клопотання оцінку не “дверей”, а “бревна”, мотивувавши нею завищення ціни “дверей”.

Після дослідження технічної документації, зрозумівши всю абсурдність ситуації, слідчий суддя 12 січня 2018 року скасував арешт. В ухвалі було зазначено:

в судовому засіданні з’ясовані обставини, що свідчать про необґрунтованість арешту, який був накладений внаслідок надання прокурором недостовірної інформації, а відтак підстави для збереження такого заходу забезпечення кримінального провадження відсутні

Таким чином, введення суду в оману прокурором Коновалюком констатовано рішенням того ж суду, яке набрало законної сили і не підлягає оскарженню.

Фактично Коновалюк надурив суддю з метою паралізувати діяльність підприємства, де працює понад 50 осіб. Слід мати на увазі, що зроблено це було навмисно в останній робочий день року, коли на рахунок підприємства зазвичай надходять основні річні платежі. Сума таких платежів в цей день склала більше 13 мільйонів гривень.

Подібні дії не повинні були залишитись поза реакцією, бодай формальною, з нашого боку. Наші адвокати звернулися до Генеральної прокуратури з заявою про вчинення прокурором Коновалюком злочину. Там не поспішали розпочинати розслідування. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 23.03.2018 у справі №757/7638/18-к зобов’язано уповноважених осіб Генеральної прокуратури України виконати вимоги ст. 214 КПК України за нашою заявою про вчинення кримінального правопорушення.

Генеральна прокуратура України діяла передбачувано. Вимоги частин 4 та 7 статті 214 вона не виконала, а замість цього, не внесши справу в Єдиний реєстр досудових розслідувань (ЄРДР), листом №21-1 Р від 21.05.2018 за підписом прокурора С .Гулицького (довга назва посади) передала справу  … прокуратурі Харківської області.

Примітка
Відповідно до положень частини 4 статті 216 КПК України злочини, вчинені працівником правоохоронного органу, розслідуються слідчими органів державного бюро розслідувань (ДБР). Однак за перехідними положеннями КПК ця норма діє з дня початку діяльності ДБР (27.11.2018).

Але перчинка навіть не в тому, що злочин, вчинений співробітником прокуратури Харківської області Коновалюком було доручено розслідувати прокуратурі Харківської області, а те, що прийняв заяву і вніс її в ЄРДР сам Коновалюк власною персоною!

Хоча в заяві у кримінальному провадженні №42018220000000621 було прямо зазначено особу, яка вчинила злочин, а саме Коновалюк Денис Сергійович, останній викривив фабулу заяви і не зазначив власне прізвище, цнотливо позначивши себе як “працівник правоохоронного органу”.

Цей прокурорський демарш продовжився тим, що справа була передана для розслідування колезі Коновалюка — старшому слідчому 1го слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Денису Попову.  

Доручення про проведення досудового розслідування від 06.06.18

В 2015 році пан Попов був визнаний найбагатшим прокурором Харківської області. Також він увійшов в топ-5 найбагатших прокурорів України. Про нього чимало писали антикорупційні журналісти.

Попов негайно відмовив у визнанні компанії потерпілою особою, мовляв, “Доказів, які б вказували на те, що ПП «Фасад-сервіс» завдано матеріальної шкоди під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження не встановлено”. Тобто, Попов не зміг довести, що незаконний арешт 13 мільйонів гривень на рахунках компанії (якій треба вчасно платити постачальникам, сплачувати податки і розраховуватися з працівниками) є матеріальною шкодою. От вам і Лука: рукавиці за пазухою, а він їх шука.

Ну й, звісно Попов допитав Коновалюка як свідка. Той навів таку само нісенітницю, що тулив в суді (Ctrl-C Ctrl-V), надаючи недостовірні дані.  На цьому розслідування закінчилося. Попову все стало зрозуміло. Рафік неувинуватий. Постановою від 20.08.2018 Попов справу закрив. Мовляв, оскільки не було істотної шкоди, “в ході досудового слідства не здобуто даних, які б вказували на наявність в діяннях прокурора Коновалюка Д.С. ознак суб’єктивної та об’єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 365 КК України”.

Ухвалою слідчого судді від 22.11.2018 постанова Попова була скасована як незаконна.

Попов на це відреагував так: 27.11.2018 розпочав розслідування та, не вчинивши жодної процесуальної дії, 19.12.2018 знов справу закрив. Постанова нічим не відрізнялася від попередньої. Попов не здобув — Коновалюк не вчинив.

Слідчий суддя знову своєю ухвалою від 06.02.2019 скасовує незаконну постанову Попова.

Попов гне своє. 19 лютого, на виконання судового рішення, він відкрив справу і наступного дня, 20 лютого, закрив її.

Знову скарга, її розгляд і, вже втретє, ухвала слідчого судді про скасування постанови слідчого.

Далі буде…

P.S. На двох пан Коновалюк та пан Попов володіють майном, якому позаздрять найзаможніші можновладці – три квартири, машиномісце, земельна ділянка, будинок, автомобілі Рейндж-Ровер, Мерседес, Хонда, Фольксваген та інші (всього 6 штук), грошей понад 12 мільйонів. Якщо до цього додати майно, яке пан Попов задекларував в 2014 році (воно у подальшому зникло з декларацій), то виходить, що вони володіють житловою нерухомістю (квартири, будинки) загальною площею 906,21 кв.м.
Для двох держслужбовців це достатньо для будівництва невеличкого хмарочосику? Щоправда, Коновалюку, вирогідно, матеріально допомагає дружина, прокурор Немишлянської прокуратури №3, чий колега, Радін Дмитро Сергійович, здійснює процесуальне керівництво у провадженні Попова щодо її чоловіка.

Декларації Коновалюка (2016, 2017, 2018)

Декларації Попова (2016, 2017, 2018)

 

Зґвалтування сексу 2019. Міф про розписки і що насправді важливо

З набуттям чинності Законом України № 2227-VIII  нас чекає аж ніяк не «секс за розпискою». В суспільстві вводяться суттєво нові норми поведінки в сім’ї. Про нові кримінальні статті (1261 «Домашнє насильство», 1512 «Примушування до шлюбу»), про заборону добровільного сексу між підлітками, про захисні приписи (заборону наближатися до помешкання особи на певну відстань), посилення відповідальності за знущання над дітьми, і за вчинення будь-якого злочину у присутності дитини — от насправді про що йде мова в новому законі.

Про це читайтев матеріалах Леоніда Маслова на нашому сайті і ресурсах новин України.

Коротко

ЦЕНЗОР.НЕТ 

SITE.UA

Більше подробиць

Зґвалтування сексу 2019. Лонгрід

Зґвалтування сексу 2019. Лонгрід

З 11 січня цього року набуває чинності Закон України № 2227-VIII (2227-19) від 6.12.17 з довгою назвою «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами», який вітчизняними ЗМІ був висвітлений лише як закон про «зґвалтування сексу» або закон про «секс за розпискою». Насправді ж цей акт вносить низку серйозних змін в різні істотні норми кримінального закону, такі як, наприклад, обставини, що пом’якшують чи обтяжують покарання, а також змінює підхід до визначення сексуальних злочинів і додатково встановлює окремі заходи проти насильства в сім’ї.

Автори закону стверджують, що він імплементує положення Стамбульської конвенції (підписана Україною в 2011 році, але досі не ратифікована) у національне законодавство, що дає можливість удосконалити кримінальне та кримінальне процесуальне законодавство України для боротьби з насильством стосовно жінок та домашнім насильством.

Не зупиняючись ретельно на проблематиці правозастосування нововведень (на кшталт банальностей про розписки до, під час чи після статевого акту) наводимо найважливіші і суспільно значущі з них.

    1. Кодекс доповнено новою статтею 1261 «Домашнє насильство»  — умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров’я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи (максимальна санкція — обмеження волі до 5 років або позбавлення волі до 2 років).  Також в Кримінальний процесуальний кодекс введені спеціальні обмежувальні заходи щодо підозрюваних у такому або подібних злочинах, а в Кодекс — такі само обмежувальні заходи (нова стаття 911) , які застосовуються одночасно з покаранням, а саме: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства; 2) обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності; 3) заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв’язку із роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин; 4) заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв’язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб; 5) направлення для проходження лікування від алкогольної, наркотичної або іншої залежності, від хвороб, що становлять небезпеку для оточуючих, направлення для проходження програми для кривдників». За порушення такої заборони статтею 3901 Кодексу передбачена кримінальна відповідальність у вигляді арешту до 6 місяців або обмеження волі до 2 років. Хоча питання протидії домашньому насильству взагалі окремо регулюється спеціальним законом, раніше всі карні заходи забезпечувалися захисними приписами поліції, корекційними програмами  і статтею 1732 Кодексу України про адміністративні правопорушення (арешт до 7 діб).
    2. До обтяжуючих обставин будь-якого злочину, не лише сексуального (стаття 67 Кодексу) додані такі обставини як
  1. вчинення злочину на ґрунті статевої приналежності
  2. вчинення злочину щодо особи, яка страждає на психічний розлад, зокрема на недоумство, має вади розумового розвитку
  3. вчинення злочину у присутності дитини [дитина — це особа віком до 18 років!]
  4. вчинення злочину щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах
  1. Особливо цікавим з нововведень, на наш погляд є те, що тепер будь-який секс (з проникненням в тіло) і сексуальні дії (тобто, без проникнення) за взаємною згодою з малолітньою особою (до 14 років) тепер є кримінально караним діянням — відповідно 8-15 і 5-10 років позбавлення волі (ч.4 ст.152 і ч.4 ст.153 КК). Раніше, до 18.04.2018 в Україні були заборонені статеві зносини лише з особою, яка не досягла статевої зрілості, що визначалося медичною експертизою ( т.з. педофільна ст. 155 КК – ч. 1 — до 5 років обмеження/позбавлення волі, ч.2 —  5-8 років позбавлення волі), а після 18.04.2018 — статеві зносини повнолітньої особи з особою, що не досягла 16-річного віку. Тепер кримінальна відповідальність настає і для неповнолітніх (14-18 років), що мали секс або сексуальні дії з особою до 14 років незалежно від згоди чи фізичної зрілості останньої. Нагадуємо, що особа, яка досягла віку 14 (а не 16) років, в силу статті 22 Кодексу несе відповідальність за статтями 152 та 153 Кодексу. 


У підсумку вимальовується така картина:
Як і раніше, повнолітня особа (тобто від 18 років) за добровільний секс після 18 квітня 2018 року (з проникненням чи без) з особою, яка не досягла 16 років, отримує 0-5 років обмеження/позбавлення волі, а якщо вона є близьким родичем або вихователем потерпілого — від 5 до 8 років позбавлення волі.

Тепер, крім того, особа від 14 років за добровільний секс з особою, яка не досягла 14 років, отримує від 5 до 10 років, а якщо такий добровільний секс був з проникненням — від 8 до 15 років позбавлення волі.

Ця нова норма майже (якщо не рахувати особливості «проникнення») гендерно симетрична, тобто суб’єктами можуть бути особи чоловічої або жіночої статі у гетеросексуальних або гомосексуальних відносинах і вимагає особливої уваги у сексуальному вихованні підлітків від 14 до 18 років, бо тепер їх можуть засудити за кохання з незначно молодшими за віком сексуальними партнерами.

Ще раз. Увага! 14 річний (і старший) підліток тепер може бути засуджений за добровільний статевий акт з іншим 13-річним підлітком аж до 10 років позбавлення волі! Це більше покарання, ніж належить застосувати до 50-річного Гумберта за секс з 14-річною Лолітою (максимум 8 років)!    
Це слід негайно врахувати батькам і педагогам, які мусять провести відповідну роз’яснювальну роботу серед дітей. Ми очікуємо в подібних випадках зростання проявів корупції з боку правоохоронців і зловживання правом з боку як удаваних так і реальних потерпілих і їхніх родичів.

Насамкінець, слід зауважити, що новий склад (добровільний секс з малолітньою особою), виходячи з покарання 8-15 років (ч.4 ст.152) та 5-10 (ч.4 ст.153) є особливо тяжким злочином (з проникненням) та тяжким (без проникнення), що зокрема унеможливлює звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям, у зв’язку з примиренням винного з потерпілим, у зв’язку з передачею особи на поруки, у зв’язку із зміною обстановки, за вироком суду у зв’язку з бездоганною поведінкою, по УДЗ можна вийти лише після ⅔ та ¾ відбутого строку покарання (½ та ⅔ для неповнолітніх). Неповнолітнього (14-18) можна засудити по цих статтях максимум на 10 та на 7 років. Давність складає відповідно 10 та 15 років.  

  1. Істотно змінено визначення і інших аспектів об’єкту і об’єктивної сторони злочинів зґвалтування (ст.152) і сексуальне насильство (ст.153). Раніше стаття 152 практично передбачала виключно вагінальний сексуальний контакт з пенісом правопорушника, що робило суб’єктом злочину виключно чоловіка. Всі інші насильницькі сексуальні дії, склад яких чітко не встановлений законом, зокрема, але не виключно, оральний, анальний секс, проникнення в вагіну рукою, іншим предметом, а також вестибулярний коїтус —  притуляння чоловічого статевого члену до входу у піхву жінки, нарвасадата — введення статевого органу чоловіка між молочними залозами жінки, міжстегновий коїтус тощо, фроттаж (тертя чоловіком своїм тілом об тіло жінки (!) вважалися «насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом” (стаття 153 Кодексу). Зараз з кримінального закону взагалі виключено таку кваліфікацію як «природний» та «неприродний» спосіб сексуального насильства. Дійсно, будь-яке сексуальне насильство не може вважатися природним, а розрізнення за статтями 152 та 153 відтепер робиться відповідно до статті 37 Конвенції
    1. здійснення, без згоди, вагінального, анального або орального проникнення сексуального характеру в тіло іншої особи з використанням будь-якої частини тіла або предмета;
    2. здійснення, без згоди, інших актів сексуального характеру з особою.

За перше — 3-5 років позбавлення волі, спеціальний рецидив — 5-10 років, групове або неповнолітньої (14-18) особи — 7-12 років, з особливо тяжкими наслідками або малолітньої (<14) особи — 10-15 років. За друге, відповідно, — 0-5, 3-7, 7-10, 10-15 років.
Раніше (за тими ж номерами статей, але за старими ознаками)  покарання було майже таке ж саме 3-5, 5-10, 7-12 та 10-15; 0-5, 3-7, 3-7, 10-15.
Слід зазначити, що раніше засовування в тіло іншої особи різних предметів взагалі не кваліфікувалося як зґвалтування, хоча в подібних випдках характер душевних і фізичних страждань жертви і ступінь її приниження мало чим відрізняється.

Зауважимо також, що якщо стаття 153 цілком гендерно симетрична (злочинець і потерпілий можуть бути будь-якої статі), то у статті 152 суб’єктом злочину буде скоріш чоловік, бо зґвалтування жінкою з проникненням в тіло потерпілого якимось предметами уявляється екзотикою.   

  1. Варто тепер згадати і про найбільш резонансну сторону нового кримінального закону — подекуди розширення кваліфікуючої ознаки насильства, що раніше визначалася як «із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи», а тепер просто «проникнення без добровільної згоди» і «насильницькі дії сексуального характеру без добровільної згоди». Таке, більш широке визначення зґвалтування дозволить застосовувати суворе покарання до різних форм сексуального насильства щодо подружжя, постійних партнерів або підлеглих (залежних) осіб — жертв.
    З цього приводу ЗМІ супроводжували прийняття закону численними глузуваннями про обов’язкову наявність нотаріальної згоди на секс. Висловлюються побоювання щодо необґрунтованих заяв про відсутність згоди після розчарування в партнері або невиправданих очікуваннях матеріальної винагороди за секс. Однак більш професійний аналіз виявить, що всі ці речі важливі лише для методик розслідування і доведення винуватості, але на практиці для пересічних законослухняних громадян майже не варті уваги. Дійсно, з урахуванням принципу презумпції невинуватості, доводити відсутність згоди мусить сторона обвинувачення; наявність характерних травм і слідів насильства була і є визначальною, але відтепер — не єдиною ознакою відсутності згоди; проблематика доведення «безпорадного стану» якою вона була раніше так і залишилася зараз для доведення відсутності згоди без явних ознак насильства, тощо.

Не усім зрозуміле формулювання «Згода вважається добровільною, якщо вона є результатом вільного волевиявлення особи, з урахуванням супутніх обставин» є нічим іншим, ніж дослівним копіюванням абзацу 2 статті 36 Конвенції. Супутніми обставинами є, ймовірно, обстановка й поведінка жертви.
Слід лише зауважити, що більш широка кваліфікація як «секс без згоди» дозволяє притягнути до кримінальної відповідальності одного з подружжя та/або постійних партнерів а також підлеглої особи, у випадках, коли є прямі докази подібних форм насильства, які можуть збиратися самою жертвою, особливо у випадках регулярного знущання.

  1. Зґвалтування або вчинення сексуального насильства стосовно подружжя, колишнього подружжя тепер є спеціальною кваліфікуючою ознакою, яка посилює відповідальність за злочин (3-5 – 5-10 та 0-5 – 5-7 років ув’язнення). З цього приводу є жартівний казус, мовляв, ущипнути за сідницю чужу жінку може коштувати до п’яти років, а свою дружину — до семи.
  2. Проблемним залишається визначення поняття сексуального насильства, яке може мати доволі широке, а іноді й викривленне тлумачення. Так, хоча Конвенція у статтях 40 та 36 чітко розрізняє поняття «сексуальні домагання» (sexual harassment)  та “сексуальне насильство” (sexual violence) і українській Вікіпедії з незрозумілих причин одне визначено як підвид іншого. Натомість одне лише домагання, яке визначається як «будь-яка форма небажаної вербальної, невербальної або фізичної поведінки сексуального характеру, метою або наслідком якої є порушення гідності особи, зокрема шляхом створення залякувального, ворожого, принизливого або образливого середовища» не може вважатись «актом сексуального характеру без згоди», хоча може і супроводжувати його. З цього приводу, вищенаведений приклад з щипанням сідниць, скоріш за все не вважатиметься кримінально караним діянням, принаймні за статтею 153 Кодексу.
    У будь якому випадку, для визначення межі між тим та іншим суддям і правоохоронцям слід буде звертатися до міжнародної правозастосовчої практики та до вчених як в галузі юридичної науки, так і до медиків або психологів.
  3. Кодекс доповнено новою статтею 1512 «Примушування до шлюбу», а в статті 154 (примушування до вступу в статевий зв’язок з іншою особою) диспозицію  розширено — змінено на «здійснення актів сексуального характеру з іншою особою».
  4. Тепер така обставина, як вчинення злочину у стані сильного душевного хвилювання, яка пом’якшує покарання (стаття 66 Кодексу) та спеціально кваліфікує умисне вбивство та нанесення тяжких тілесних ушкоджень за статтями 116 та 123 Кодексу сформульована дещо по іншому. Раніше хвилювання мало бути спричиненим «протиправною або аморальною поведінкою потерпілого», тепер має бути зумовлене «жорстоким поводженням, або таким, що принижує честь і гідність особи, а також за наявності системного характеру такого поводження з боку потерпілого». Нагадаємо, що умисне вбивство в стані хвилювання карається, максимум, обмеженням/позбавленням волі до 5 років.
  5. Каліцтво статевих органів додано як нову визначальну ознаку тяжкого тілесного ушкодження (стаття 121 Кодексу).

 

Набрав чинності “Закон Савченко”. Тепер в СІЗО день за два

З 24.12.2015 набрав чинності так званий Закон Савченко, “Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання”  № 838-VIII від 26.11.15, яким один день попереднього ув’язнення особи зараховується за два дні позбавлення воліПродовжувати читання Набрав чинності “Закон Савченко”. Тепер в СІЗО день за два