Зґвалтування сексу 2019. Лонгрід

З 11 січня цього року набуває чинності Закон України № 2227-VIII (2227-19) від 6.12.17 з довгою назвою «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами», який вітчизняними ЗМІ був висвітлений лише як закон про «зґвалтування сексу» або закон про «секс за розпискою». Насправді ж цей акт вносить низку серйозних змін в різні істотні норми кримінального закону, такі як, наприклад, обставини, що пом’якшують чи обтяжують покарання, а також змінює підхід до визначення сексуальних злочинів і додатково встановлює окремі заходи проти насильства в сім’ї.

Автори закону стверджують, що він імплементує положення Стамбульської конвенції (підписана Україною в 2011 році, але досі не ратифікована) у національне законодавство, що дає можливість удосконалити кримінальне та кримінальне процесуальне законодавство України для боротьби з насильством стосовно жінок та домашнім насильством.

Не зупиняючись ретельно на проблематиці правозастосування нововведень (на кшталт банальностей про розписки до, під час чи після статевого акту) наводимо найважливіші і суспільно значущі з них.

    1. Кодекс доповнено новою статтею 1261 «Домашнє насильство»  — умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров’я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи (максимальна санкція — обмеження волі до 5 років або позбавлення волі до 2 років).  Також в Кримінальний процесуальний кодекс введені спеціальні обмежувальні заходи щодо підозрюваних у такому або подібних злочинах, а в Кодекс — такі само обмежувальні заходи (нова стаття 911) , які застосовуються одночасно з покаранням, а саме: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства; 2) обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності; 3) заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв’язку із роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин; 4) заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв’язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб; 5) направлення для проходження лікування від алкогольної, наркотичної або іншої залежності, від хвороб, що становлять небезпеку для оточуючих, направлення для проходження програми для кривдників». За порушення такої заборони статтею 3901 Кодексу передбачена кримінальна відповідальність у вигляді арешту до 6 місяців або обмеження волі до 2 років. Хоча питання протидії домашньому насильству взагалі окремо регулюється спеціальним законом, раніше всі карні заходи забезпечувалися захисними приписами поліції, корекційними програмами  і статтею 1732 Кодексу України про адміністративні правопорушення (арешт до 7 діб).
    2. До обтяжуючих обставин будь-якого злочину, не лише сексуального (стаття 67 Кодексу) додані такі обставини як
  1. вчинення злочину на ґрунті статевої приналежності
  2. вчинення злочину щодо особи, яка страждає на психічний розлад, зокрема на недоумство, має вади розумового розвитку
  3. вчинення злочину у присутності дитини [дитина — це особа віком до 18 років!]
  4. вчинення злочину щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах
  1. Особливо цікавим з нововведень, на наш погляд є те, що тепер будь-який секс (з проникненням в тіло) і сексуальні дії (тобто, без проникнення) за взаємною згодою з малолітньою особою (до 14 років) тепер є кримінально караним діянням — відповідно 8-15 і 5-10 років позбавлення волі (ч.4 ст.152 і ч.4 ст.153 КК). Раніше, до 18.04.2018 в Україні були заборонені статеві зносини лише з особою, яка не досягла статевої зрілості, що визначалося медичною експертизою ( т.з. педофільна ст. 155 КК — ч. 1 — до 5 років обмеження/позбавлення волі, ч.2 —  5-8 років позбавлення волі), а після 18.04.2018 — статеві зносини повнолітньої особи з особою, що не досягла 16-річного віку. Тепер кримінальна відповідальність настає і для неповнолітніх (14-18 років), що мали секс або сексуальні дії з особою до 14 років незалежно від згоди чи фізичної зрілості останньої. Нагадуємо, що особа, яка досягла віку 14 (а не 16) років, в силу статті 22 Кодексу несе відповідальність за статтями 152 та 153 Кодексу. 


У підсумку вимальовується така картина:
Як і раніше, повнолітня особа (тобто від 18 років) за добровільний секс після 18 квітня 2018 року (з проникненням чи без) з особою, яка не досягла 16 років, отримує 0-5 років обмеження/позбавлення волі, а якщо вона є близьким родичем або вихователем потерпілого — від 5 до 8 років позбавлення волі.

Тепер, крім того, особа від 14 років за добровільний секс з особою, яка не досягла 14 років, отримує від 5 до 10 років, а якщо такий добровільний секс був з проникненням — від 8 до 15 років позбавлення волі.

Ця нова норма майже (якщо не рахувати особливості «проникнення») гендерно симетрична, тобто суб’єктами можуть бути особи чоловічої або жіночої статі у гетеросексуальних або гомосексуальних відносинах і вимагає особливої уваги у сексуальному вихованні підлітків від 14 до 18 років, бо тепер їх можуть засудити за кохання з незначно молодшими за віком сексуальними партнерами.

Ще раз. Увага! 14 річний (і старший) підліток тепер може бути засуджений за добровільний статевий акт з іншим 13-річним підлітком аж до 10 років позбавлення волі! Це більше покарання, ніж належить застосувати до 50-річного Гумберта за секс з 14-річною Лолітою (максимум 8 років)!    
Це слід негайно врахувати батькам і педагогам, які мусять провести відповідну роз’яснювальну роботу серед дітей. Ми очікуємо в подібних випадках зростання проявів корупції з боку правоохоронців і зловживання правом з боку як удаваних так і реальних потерпілих і їхніх родичів.

Насамкінець, слід зауважити, що новий склад (добровільний секс з малолітньою особою), виходячи з покарання 8-15 років (ч.4 ст.152) та 5-10 (ч.4 ст.153) є особливо тяжким злочином (з проникненням) та тяжким (без проникнення), що зокрема унеможливлює звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям, у зв’язку з примиренням винного з потерпілим, у зв’язку з передачею особи на поруки, у зв’язку із зміною обстановки, за вироком суду у зв’язку з бездоганною поведінкою, по УДЗ можна вийти лише після ⅔ та ¾ відбутого строку покарання (½ та ⅔ для неповнолітніх). Неповнолітнього (14-18) можна засудити по цих статтях максимум на 10 та на 7 років. Давність складає відповідно 10 та 15 років.  

  1. Істотно змінено визначення і інших аспектів об’єкту і об’єктивної сторони злочинів зґвалтування (ст.152) і сексуальне насильство (ст.153). Раніше стаття 152 практично передбачала виключно вагінальний сексуальний контакт з пенісом правопорушника, що робило суб’єктом злочину виключно чоловіка. Всі інші насильницькі сексуальні дії, склад яких чітко не встановлений законом, зокрема, але не виключно, оральний, анальний секс, проникнення в вагіну рукою, іншим предметом, а також вестибулярний коїтус —  притуляння чоловічого статевого члену до входу у піхву жінки, нарвасадата — введення статевого органу чоловіка між молочними залозами жінки, міжстегновий коїтус тощо, фроттаж (тертя чоловіком своїм тілом об тіло жінки (!) вважалися «насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом” (стаття 153 Кодексу). Зараз з кримінального закону взагалі виключено таку кваліфікацію як «природний» та «неприродний» спосіб сексуального насильства. Дійсно, будь-яке сексуальне насильство не може вважатися природним, а розрізнення за статтями 152 та 153 відтепер робиться відповідно до статті 37 Конвенції
    1. здійснення, без згоди, вагінального, анального або орального проникнення сексуального характеру в тіло іншої особи з використанням будь-якої частини тіла або предмета;
    2. здійснення, без згоди, інших актів сексуального характеру з особою.

За перше — 3-5 років позбавлення волі, спеціальний рецидив — 5-10 років, групове або неповнолітньої (14-18) особи — 7-12 років, з особливо тяжкими наслідками або малолітньої (<14) особи — 10-15 років. За друге, відповідно, — 0-5, 3-7, 7-10, 10-15 років.
Раніше (за тими ж номерами статей, але за старими ознаками)  покарання було майже таке ж саме 3-5, 5-10, 7-12 та 10-15; 0-5, 3-7, 3-7, 10-15.
Слід зазначити, що раніше засовування в тіло іншої особи різних предметів взагалі не кваліфікувалося як зґвалтування, хоча в подібних випдках характер душевних і фізичних страждань жертви і ступінь її приниження мало чим відрізняється.

Зауважимо також, що якщо стаття 153 цілком гендерно симетрична (злочинець і потерпілий можуть бути будь-якої статі), то у статті 152 суб’єктом злочину буде скоріш чоловік, бо зґвалтування жінкою з проникненням в тіло потерпілого якимось предметами уявляється екзотикою.   

  1. Варто тепер згадати і про найбільш резонансну сторону нового кримінального закону — подекуди розширення кваліфікуючої ознаки насильства, що раніше визначалася як «із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи», а тепер просто «проникнення без добровільної згоди» і «насильницькі дії сексуального характеру без добровільної згоди». Таке, більш широке визначення зґвалтування дозволить застосовувати суворе покарання до різних форм сексуального насильства щодо подружжя, постійних партнерів або підлеглих (залежних) осіб — жертв.
    З цього приводу ЗМІ супроводжували прийняття закону численними глузуваннями про обов’язкову наявність нотаріальної згоди на секс. Висловлюються побоювання щодо необґрунтованих заяв про відсутність згоди після розчарування в партнері або невиправданих очікуваннях матеріальної винагороди за секс. Однак більш професійний аналіз виявить, що всі ці речі важливі лише для методик розслідування і доведення винуватості, але на практиці для пересічних законослухняних громадян майже не варті уваги. Дійсно, з урахуванням принципу презумпції невинуватості, доводити відсутність згоди мусить сторона обвинувачення; наявність характерних травм і слідів насильства була і є визначальною, але відтепер — не єдиною ознакою відсутності згоди; проблематика доведення «безпорадного стану» якою вона була раніше так і залишилася зараз для доведення відсутності згоди без явних ознак насильства, тощо.

Не усім зрозуміле формулювання «Згода вважається добровільною, якщо вона є результатом вільного волевиявлення особи, з урахуванням супутніх обставин» є нічим іншим, ніж дослівним копіюванням абзацу 2 статті 36 Конвенції. Супутніми обставинами є, ймовірно, обстановка й поведінка жертви.
Слід лише зауважити, що більш широка кваліфікація як «секс без згоди» дозволяє притягнути до кримінальної відповідальності одного з подружжя та/або постійних партнерів а також підлеглої особи, у випадках, коли є прямі докази подібних форм насильства, які можуть збиратися самою жертвою, особливо у випадках регулярного знущання.

  1. Зґвалтування або вчинення сексуального насильства стосовно подружжя, колишнього подружжя тепер є спеціальною кваліфікуючою ознакою, яка посилює відповідальність за злочин (3-5 — 5-10 та 0-5 — 5-7 років ув’язнення). З цього приводу є жартівний казус, мовляв, ущипнути за сідницю чужу жінку може коштувати до п’яти років, а свою дружину — до семи.
  2. Проблемним залишається визначення поняття сексуального насильства, яке може мати доволі широке, а іноді й викривленне тлумачення. Так, хоча Конвенція у статтях 40 та 36 чітко розрізняє поняття «сексуальні домагання» (sexual harassment)  та “сексуальне насильство” (sexual violence) і українській Вікіпедії з незрозумілих причин одне визначено як підвид іншого. Натомість одне лише домагання, яке визначається як «будь-яка форма небажаної вербальної, невербальної або фізичної поведінки сексуального характеру, метою або наслідком якої є порушення гідності особи, зокрема шляхом створення залякувального, ворожого, принизливого або образливого середовища» не може вважатись «актом сексуального характеру без згоди», хоча може і супроводжувати його. З цього приводу, вищенаведений приклад з щипанням сідниць, скоріш за все не вважатиметься кримінально караним діянням, принаймні за статтею 153 Кодексу.
    У будь якому випадку, для визначення межі між тим та іншим суддям і правоохоронцям слід буде звертатися до міжнародної правозастосовчої практики та до вчених як в галузі юридичної науки, так і до медиків або психологів.
  3. Кодекс доповнено новою статтею 1512 «Примушування до шлюбу», а в статті 154 (примушування до вступу в статевий зв’язок з іншою особою) диспозицію  розширено — змінено на «здійснення актів сексуального характеру з іншою особою».
  4. Тепер така обставина, як вчинення злочину у стані сильного душевного хвилювання, яка пом’якшує покарання (стаття 66 Кодексу) та спеціально кваліфікує умисне вбивство та нанесення тяжких тілесних ушкоджень за статтями 116 та 123 Кодексу сформульована дещо по іншому. Раніше хвилювання мало бути спричиненим «протиправною або аморальною поведінкою потерпілого», тепер має бути зумовлене «жорстоким поводженням, або таким, що принижує честь і гідність особи, а також за наявності системного характеру такого поводження з боку потерпілого». Нагадаємо, що умисне вбивство в стані хвилювання карається, максимум, обмеженням/позбавленням волі до 5 років.
  5. Каліцтво статевих органів додано як нову визначальну ознаку тяжкого тілесного ушкодження (стаття 121 Кодексу).

 

Добавить комментарий